Велика Вітчизняна війна стала важким випробуванням для жителів нашого району. З перших днів окупації гітлерівці взялися до встановлення так званого «нового порядку». Не обійшло це і теньківку.

22 червня 1941 року розпочалась Велика Вітчизняна війна. І вже 9 липня 1941 року в наше село зайшли фашистські загарбники. Вони пограбували село, 80 чоловік насильно вивезли на роботи до Німеччини.

В селі було два колгоспи, а з приходом фашисти їх ліквідували і створили сільські органи влади. Старостою села призначили Арсеня Скрицького. Спеціальні загони реквізовували продовольство, цінності. Каралося все: відмова від роботи, поширення від чуток, перебування в нічний час. За непокору «новій владі» розстрілювали дітей, жінок, стариків.

Майже два з половиною років жителі села знаходились в неволі. Німецькі вандали знищили посіви, сади, вирізали багато худоби, птиці. Всі жителі села. Починаючи з 15-річного віку, зобов’язані були реєструватися і працювати.Рабське становище теньківчан приводило їх до непокори і партизанських загонів. А хто лишився в рідній домівці, сприяв і допомагав партизанам, чинив опір «новій владі».

Безсилі в боротьбі з опором населення, фашисти у вересні 1943 року викликали додаткові карні загони з Бердичева для боротьби з партизанами, яким допомагали жителі села. Вони повністю спалили село Теньківку, загинуло 136 жителів. В одному будинку згоріла Єфросинія Оміновська з двома дітьми. Непокора жителів села призвела до того, що 19 вересня 1943 року Теньківку з усіх боків оточили фашисти. Кожен будинок був підпалений і згорів. Усіх жителів села вигнали з домівок і погнали до кладовища. З обійсть селян забирали корів, телят, свиней, домашню птицю і вантажили на підводи.

В післяобідню пору, того страшного недільного дня, фашисти відібрали до півсотні чоловіків і повели в напрямку Курного. Невдовзі вони опинилися біля невеличкого лісу між селами Соколів і Курне. Групами підводили людей до вже готової ями і розстрілювали. Водночас підлітку Олександру Халімовському вдалося вирватися від охоронців, і він побіг. Та через десяток кроків розривна куля попала в нього. На другий день пастухи з села Курного знайшли його, надали допомогу.

А село Теньківка догоряло. Ввечері старики та жінки з дітьми повернулися до своїх згарищ. На них чекало страшне горе: ні одягу. Ні взуття, ні їжі, ні худоби. В багатьох сім»ях не стало батька чи брата, чоловіка чи сина.

Лише через день довідалися, що майже 30 чоловік розстріляли в лісі між Соколовом і Курним поблизу автотраси. Страхіття того дня теньківчани запам»ятали назавжди.

Мстили ворогам і загинули в партизанських загонах 36 жителів села, серед яких О.Є.Петров, М.П.Скрицький, Ф.В.Лізунов. Згадати всіх теньківчан, які загинули на полі бою, не можливо. Обласна Книга Пам’яті вміщує прізвища 98 чоловік, які не повернулися до рідних домівок.

Трудівники Теньківки свято шанують своїх земляків, які полягли смертю хоробрих на фронтах Великої Вітчизняної війни, а також воїнів - захисників і визволителів. У центрі села знаходиться братська могила радянських воїнів. Тут поховані 79 воїнів 41-ї танкової дивізії і 276 —ї стрілецької дивізії, які загинули в оборонних боях за село і при визволенні його від німецько - фашистських загарбників . А в 1991 році біля могили встановлено монумент пам’яті розстріляних і спалених жителів села.

При в’їзді в село, на українському кладовищі, знаходиться братська могила, у якій перезахоронені в 1944 році 4 воїни 41-ї танкової дивізії, котрі були поранені і потрапили до полону, розстріляні німецько-фашистськими загарбниками.

Давно загоїлися рани війни. Ростуть післявоєнні покоління. Спокійно плине через село річка Тенька. А в пам’яті людській і досі стогін і заграви страшної вересневої біди 1943 року.

Коли жевріє далекий небосхил І стелиться над Тенькою туману сивина,

Гнівний голос чути із могил:

«Хай буде проклята війна!!